Ткаченко Михайло Степанович  (1860—1916) — український живописець, яскравий представник харківської пейзажної школи. Народився в Харкові, де здобув початкову художню освіту у Д. Безперчого. З 1880–1888 рр. навчався у Петербурзькій академії мистецтв у П. Чистякова, В. Орловського та М. Клодта. За час навчання одержав усі існуючі академічні нагороди. Закінчив Академію мистецтв зі званням художника 1-го ступеня та правом пенсіонерської подорожі за кордон. В 1888 р. виїхав до Парижа, де залишився на постійне проживання. Щороку приїжджав в Україну для написання численних пейзажів. З 1888–1892 рр. навчався в академії Ф. Кормона. Близько товаришував з О. Боголюбовим та М. Гриценком, під впливом яких захопився мариністичним живописом. З 1891 р. постійний експонент паризьких салонів, де творчість майстра неодноразово відзначалася медалями та нагородами. Персональні виставки відбулися в Парижі (1898 р., 1906 р., 1909 р.). Учасник Всесвітньої виставки у Парижі (1900 р., Друга золота медаль), Міжнародної виставки у Льєжі (1905 р., Золота медаль) та багатьох інших. З 1902 р. обіймав посаду Головного художника Морського відомства Російської Імперії. В 1895 р. був нагороджений орденом Почесного Легіону, в 1909 р. — присвоєно царський орден Святого Станіслава 3-го ступеня. Остання поїздка Михайла Ткаченка на батьківщину відбулася влітку 1915 р. та була пов’язана з реставрацією фресок Святогірського монастиря. Під час неї він захворів, і, не маючи змоги повернутися до Франції, помер. Похований у Харкові. Твори митця зберігаються у Національному художньому музеї України, Художньому музеї Харкова, Державному Російському музеї в Санкт-Петербурзі інших музейних та приватних збірках.