Крук Григорій Якович (Gregor Kruk) (1911-1988) – відомий український скульптор. Народився у с. Братишев (Тлумацький район Івано-Франк. обл.) у сім’ї галицького гончаря. У його майстерні майбутній скульптор почав ліпити із глини. Після закінчення Станіславської деревообробної школи навчався у Художньо-промисловій школі у Львові, працював у майстернях різьбяра А. Ковера та скульптора С. Литвиненка. У 1932 році вступив на скульптурне відділення Краківської академії мистецтв, навчався там (до 1934) у К. Ляшка. В 1936-40-ті як стипендіат Українського наукового інституту в Берліні навчався у Берлінській академії мистецтв у професорів О. Фоке, О. Гіцбергера, Ф. Блачека, О. Кранца та О. Бреккера. У роки Другої світової війни жив у Німеччині. Після Паризької виставки 1954 року до скульптора прийшло визнання. У 1964 році у Ватикані Папа Римський Іван Павло II нагородив Крука дипломом і медаллю за виконані ним у Римі скульптурні портрети кардинала І. Сліпого та Папи Римського Павла VI.
Основними темами його творчості були: туга за рідною землею, доля селян, історичне минуле України. Він створив понад 300 монументальних та малоформатних скульптур, зокрема, скульптурні портрети: Ганни Ярославни, Великого Князя Київського Володимира Святославича, Т. Шевченка, М. Лисенка, В. Стефаника, С. Петлюри, І. Мазепи та ін. музейних та приватних зібраннях по всьому світу (у Національному музеї (Париж), Британському музеї (Лондон), Національному художньому музеї України (Київ), Івано-Франківському художньому музеї).