Василь Кричевський (Vasyl Krychevsky) (1873-1952) – видатний художник, архітектор, графік. Найвищі досягнення Кричевського для української культури: розробка національного архітектурного стилю – український модерн, інноваційні прийоми у книжковій графіці, створення національного герба та валюти, робота в галузі театральної сценографії та кінематографі. Крім цього він працював як дизайнер, живописець, педагог, теоретик архітектури і мистецтва.
Майстер не мав спеціалізованої освіти, все його навчання відбувалося на практиці. У 25 років Кричевський поїхав до Петербурга, щоб вступити до Академії мистецтв, однак професура, глянувши на його роботи, сказала, що перед ними уже готовий митець. Його досвід, знання і авторитет були настільки великими, що Василя Кричевського запросили очолити створену в 1917 році Українську академію мистецтв, але художник відмовився, і ректором став його рідний брат Федір Кричевський.
Початок українського архітектурного модерну він заклав, реалізувавши проект Полтавського губернського земства (1903-1908). У ньому він акумулював усі свої знання національного зодчества і декорування, виступивши також талановитим дизайнером інтер’єрів. На замовлення історика Михайла Грушевського він оформив «Ілюстровану історію України» (30 рисунків та обкладинка).
За десятиліття праці у графіці Кричевський розробив власний упізнаваний стиль: лаконічний, геометричний (тому йому добре вдавалися конструктивістські малюнки), часто з елементами народної символіки й української книжкової графіки XVII-XVIII ст. Суто кричевським елементом стало зображення виноградного грона у вигляді трикутника, у якому в шаховому порядку розташовані менші трикутники.
Восени 1912 року Василь Кричевський знову вирушив у подорож за кордон із дружиною Євгенією. Пара відвідала Дрезден, Мюнхен, Нюрнберг, Берлін, а по дорозі додому заїхала до Варшави. Відвідуючи міста, музеї і виставки, Кричевський писав серію етюдів та рисунків, фотографував на куплену під час поїздки камеру. Додому він привіз цілу збірку нових мистецьких видань та, як затятий колекціонер, зразки німецької кераміки і скла.
Влітку 1945 року, Василь Кричевський разом із дружиною Євгенією, донькою Галиною та її родиною нарешті виїхали у Францію. Спочатку вони зупинилися у старшого сина Миколи Кричевського, також художника, який давно проживав у Парижі. Пізніше Василь Григорович переселився у передмістя Парижа Ла Ґаренн-Коломб. Йому вже за 70, по дорозі до Парижа він пережив авіабомбардування та втрату значної частини своїх робіт: графіку, живопис, цінні книги і статті, кіноплівки, фотографії. Але у Франції Кричевський відновився настільки, що відійшов від депресії і багато працював, зокрема створив проект пам’ятника українцям, учасникам французького руху спротиву. У Парижі в різних приватних колекціях лишилося до півтори сотні картин Кричевського.
Із Франції родина емігрувала до Венесуели. Василь Кричевський прибув у Каракас разом зі своєю дружиною 1948 року. Там вже проживала дочка Ганна зі своєю родиною. Майстер помер 1952 року. Його спадщина зберігається в приватних та музейних колекціях по всьому світу. У Нью-Йорку, ймовірно, знаходиться найбільша збірка робіт Василя Кричевського за кордоном, понад 300 творів