Микола Петрович Глущенко народився 4 (17) вересня 1901 року в Новомосковську (зараз в Дніпропетровській області). У 1918 році закінчив комерційне училище в Юзівці (тепер Донецьк).
Незабаром Глущенко по мобілізації зарахували в Добровольчу армію А. І. Денікіна. Через деякий час із залишками білогвардійських частин він виявився на території Польщі. Там потрапив в Щелковский табір для інтернованих осіб, а звідти втік до Німеччини. Займався в школі-студії Ганса Балушека в Берліні. У 1920-1924 роках навчався в Берлінській вищій школі образотворчих мистецтв.
Перебування серед новаторів свого часу (об’єднання “Міст” і “Синій вершник”) сприяли сміливості власних творчих пошуків.
У 1923 році за допомогою Олександра Довженка отримав громадянство СРСР, мав призначення на посаду головного художника торгово-промислових виставок СРСР за кордоном. Серед робіт на цій посаді – декор радянського павільйону на виставці в Ліоні (Франція).
У 1925 році художник переїхав з Берліна в Париж, відкрив художнє ательє на вулиці Волонтерів 23, який відвідували представники української та російської еміграції. Спілкувався з Ельзою Тріоле, Луї Арагоном, Фернана Леже, Пабло Пікассо, Анрі Матиссом. Володимир Винниченко навчався в Глущенко мистецтва живопису. Модерністський мистецтво Європи сформувало неповторну манеру Миколи Глущенка – з розкутим колоритом і динамічним мазком.
У живопису Микола Петрович зазнав впливу Клода Моне, Едгара Дега, Анрі Матісса, Вінсента Ван Гога. У 1934 році художник здійснив творчу поїздку в Іспанію на Балеарські острови і Майорку.
Позитивно сприйнятий публікою, Глущенко ще за часів студентства став помітною фігурою в світі мистецтва. За життя у нього відбулося 59 персональних виставок і близько 110 групових у багатьох країнах світу (від США до Японії).
У 1944 році художник переїхав до Києва, разом з сином і дружиною жив на вулиці Володимирській 14. Його майстерня розмістилася на горищі найвищого на Хрещатику будинку із зіркою, який дивиться фасадом на вулицю Богдана Хмельницького. Після повернення на батьківщину майстер продовжував свій динамічний розвиток. Він часто їздив у творчі відрядження за кордон і по Радянському Союзу.
У 1970-ті роки художник захоплювався технікою монотипії і створив в ній цілий ряд квіткових натюрмортів. Картини майстра знаходяться в багатьох українських і зарубіжних музеях і приватних колекціях.
З 1946 року Микола Глущенко став заслуженим діячем мистецтв УРСР, з 1972 року – лауреатом Шевченківської премії, з 1976 – Народним художником СРСР.
Майстер помер 31 жовтня 1977 Києві. З 21 лютого по 31 березня 2018 року в галереї НЮ АРТ пройшла персональна виставка Миколи Глущенка “Штрихи до портрета художника”.
На сайті представлені не всі роботи наявні в галереї. Звертайтесь безпосередньо до нас для підбору робіт.
