Ґе Микола Миколайович (1831–1894) – видатний живописець, один із засновників Товариства пересувних художніх виставок, майстер історичних, релігійних полотен та психологічного портрета, чиє життя та зріла творчість були глибинно пов’язані з Україною.
Народився митець у Воронежі в родині офіцера, що походила з французьких емігрантів. Мати художника, Олена Садовська, була донькою українського полтавського поміщика. Дитинство Миколи минуло на Поділлі (у маєтку бабці під Могилевом-Подільським). У 1841 році родина переїхала до Києва, де він навчався в Першій київській гімназії, а згодом — на фізико-математичному факультеті Київського університету Святого Володимира (1847–1848 роки), після чого вступив до Петербурзької академії мистецтв.
У 1875 році Ґе залишив Петербург і академічну кар’єру, переїхавши в Україну. Він придбав хутір Івановський поблизу станції Плиски (нині село Шевченка Ніжинського району Чернігівської області), де жив власною працею та близько товаришував із Львом Толстим. Саме в майстерні на Чернігівщині художник створив свої найдраматичніші релігійні полотна («Що є істина?», «Голгофа», «Таємна вечеря», «Хрест»), які через жорсткий експресивний реалізм зазнавали заборон з боку імперської цензури.
Ґе залишив значну портретну спадщину української інтелігенції, зокрема портрет історика Миколи Костомарова (1878) та меценатів Терещенків, а у 1893 році написав портрет Тараса Шевченка. Він підтримував зв’язки з діячами української культури, зокрема з Миколою Мурашком, сприяючи розвитку мистецької освіти в Києві.
Помер Микола Ґе 13 червня 1894 року на своєму хуторі Івановському, де й був похований поруч із дружиною Ганною Забелою, яка походила з давнього українського козацько-старшинського роду. Твори художника зберігаються в Національному музеї «Київська картинна галерея», інших музейних та приватних зібраннях.
